Відспівування

Чин відспівування (Похорон) є заупокійне богослужіння, яким Православна Церква проводжає християнина у вічність, молячись за прощення його земних гріхів, упокоєння душі в Царстві Небесному та дарування йому вічної пам’яті. У православному розумінні смерть не є кінцем буття, а лише переходом, розлученням безсмертної душі з тимчасовим тілом до загального воскресіння, тому соборна молитва громади та рідних є найбільшим проявом любові до померлого.

«Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік» (Ін. 11:25-26)

Християнське погребіння сповнене глибокого символізму та поваги до людського тіла, яке в Хрещенні стало храмом Святого Духа. Тіло покійного омивають на знак духовної чистоти, одягають у чистий одяг і покладають у труну обличчям до сходу — в очікуванні Другого пришестя Христового. На чоло покладається паперовий віночок із зображенням Спасителя, Богородиці та Іоанна Предтечі, як символ молитовного сподівання на отримання вінця слави у Небесному Вітчизні.

Духовне значення дозвільної молитви

Під час чину відспівування священник читає особливу Дозвільну молитву. Багато хто помилково вважає її автоматичним «прощенням усіх гріхів». Це не так.

Ця молитва розрішає померлого від тих духовних обтяжень, які людина визнала на сповіді, або від випадкових клятв та образ, у яких вона щиро каялася, але не встигла примиритися перед смертю. Молитва знімає з душі канонічні церковні заборони, повертаючи їй мир перед лицем Божого правосуддя.

Під час богослужіння родичі та близькі стоять із запаленими свічками, які знаменують світло Христової віри та радісну надію на майбутнє світле Воскресіння. Чин супроводжується зворушливими піснеспівами святого Іоанна Дамаскина, які нагадують усім присутнім про тимчасовість земного багатства і слави та закликають до молитви за новопреставленого брата чи сестру.

«Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого, де немає недуги, ні скорботи, ні зітхання, але життя безкінечне»

Молитовна допомога душі

Найбільше, чого потребує душа після розлучення з тілом — це безперервна молитовна пам’ять. Церква закликає рідних не обмежуватися лише днем похорону, а ревно молитися вдома та подавати заупокійні записки на Божественну Літургію, особливо у 3-й, 9-й та 40-й дні, а також у річницю упокоєння.

«Блаженна путь, якою йдеш сьогодні, душе, бо тобі приготоване місце упокоєння» (Прокімен заупокійний)

Особливою силою володіє Сорокоуст — сорок Літургій поспіль, під час яких на проскомідії за кожне ім’я виймається частичка з просфори та занурюється у Кров Христову з молитвою про омиття гріхів покійного. Перебуваючи далеко від Батьківщини, наша громада в Німеччині підносить щирі заупокійні молитви, єднаючи серця в пам’яті про рідних, які відійшли до Господа.

Наприкінці відспівування відбувається «останнє цілування» — прощання з покійним. Віряни хрестяться, просять у серці прощення за взаємні земні образи і цілують ікону на грудях померлого або хрест на віночку.
Перед закриттям труни священник хрестоподібно посипає тіло землею, промовляючи: «Господня земля, і що наповнює її, всесвіт і всі, що живуть на ній»…

Смерть переможена Христом, і для віруючої людини вона є лише початком вічного спілкування з Творцем.

Організація похорону та заупокійна опіка

У важку хвилину втрати близької людини наша парафія готова надати духовну підтримку та звершити чин відспівування в храмі, на цвинтарі (Friedhof) або в каплиці крематорію в Німеччині.

Порядок підготовки до звершення чину:

  • Зв’язок зі священником: При настанні смерті якомога швидше зв’яжіться з пастирем парафії для узгодження дня, часу та місця проведення відспівування, узгодивши це з німецькою похоронною службою (Bestattungsinstitut).
  • Церковний похоронний набір: До храму або каплиці необхідно підготувати: заупокійний хрест у руку покійного, паперовий віночок на чоло, Дозвільну молитву (текст видає священник) та свічки для присутніх.
  • Поминальне коливо (канун): За православною традицією на заупокійну службу або поминальний обід готують коливо — варену пшеницю (або рис) з медом та родзинками. Пшениця символізує майбутнє воскресіння, а мед — солодкість вічного блаженства.
  • Канонічні обмеження: Згідно з церковними канонами, чин православного відспівування не може бути звершений над нехрещеними людьми та особами, які свідомо покінчили життя самогубством. За них рідні моляться особистою домашньою молитвою.

Церковне поминання після поховання:

  • Сорокоуст за упокій: Відразу після упокоєння в храмі замовляють сорокаденне молитовне поминання на Божественній Літургії, що є найбільшою допомогою душі в проходженні митарств.
  • Поминальні дні: Рідні приходять до храму для соборної молитви на 3-й, 9-й та 40-й дні після смерті (день кончини вважається першим), а також у щорічні роковини.
  • Панихиди та Литії: Протягом року ви можете подавати записки на Панихиди (заупокійні служби) та вселенські Батьківські суботи, коли вся Церква молиться за померлих вірян від віку.
  • Ставлення до кремації: Православна Церква наполегливо рекомендує традиційне поховання тіла в землю за прикладом Самого Христа. Проте, зважаючи на суворі реалії та законодавство в Німеччині, кремація допускається, але відспівування обов’язково має бути проведене над тілом до моменту спалення.